Перевертні (16+)

Ми не вовки, та не собаки,

Жахаємось своїх тіней

Щоночі тварі вовкулаки,

Полюєм тихо на людей.

Так друже, цей світ

Ми не зрозуміли.

Ще тільки вчора,

Сусідку разом з'їли.

Додому лісом йшли,

Її ми раптом стріли.

Впритул ми підійшли,

Її бажання зрозуміли.

Вона хотіла і могла,

До нас, питання мати.

Та раптом з пристрастю,

Вона нас стала цілувати.

Не в змозі дозволу чекати,

Її негайно стали роздягати.

Кохали її разом, 

Швидко й різно,

Вуста благали

Тримати її міцно.

Та раптом наш час спинився,

На небі "чорний місяць" народився.

По наших жилах кров погнала,

Сусідка прожила, ну дуже мало.

Перевертнями зразу стали,

Та тіло жінки розірвали.

Її ми мовчки з'їли,

А ранком тихо говорили.

30.11.2025 р. 23.01 м. Одеса