Був вечір. Сутенніло.
А ти напевне захворіла.
Мене на кшталт забула.
Дзвінків моїх, не чула.
Та я з тобою забарився,
Горілкою, розселився.
Мотор завів,
Кермо схопив,
Дорогой полетів.
Ось я іду по осьовій,
Суцільній смузі, центровій.
Позаду "лають гучномовці",
Гальма так весело вищать,
Мигалки "мовчки мерехтять".
Вони мене схопить хотять.
За те, що йду по осьовій,
Суцільній смузі, вже майже
Нульовий.
Так не встигаю в поворот,
Моєї долі приворот.
Машина вщент стовпа зриває,
А я розбивши скло,
З кабіни вилітаю.
І ось лежу я на прямій,
Суцільній смузі, осьовій.
А біль начебто, вже вщухає.
Життя прям з тіла вибігає.
До мене сунуть два бійця,
Їм навіть форма до лиця.
І перший каже: "Цього взяло вже лихо,
Він певно вже не диха?"
І називається той другий:
"Та ні, дивись, він таки живий."
20.12.2024 р. 00.47 Одеса
Автор, не моё дело, но, по моему, вы частенько путаете буквы В и А: В ти напевне захворіла., В я розбивши скло, В біль начебто, вже вщухає. Хотя, по логике, в этих примерах должна быть в начале буква А. Хотя... наверно, теперь так пишут на украинском.
ОтветитьУдалитьСпасибо я пересмотрю, пишу без очков иногда
ОтветитьУдалить