Вони так стали і зітхнули,
Тебе гарнесеньку забули.
То піднялися та пішли.
Назад дороги не знайшли.
А ти така собі чудна,
Сидишь тепер зовсім одна.
Тебе ніхто вже не чекає,
Зігріти наміру не має.
А вдома знов все прилітає,
По місту ходить смерть,
Вона людей ховає.
Небом бродять дрони,
Повітря ріжуть літаки.
Вони нас не боронять,
А всіх вбивають навпаки.
Ти не чекаєш на дарунки,
А просить в Бога порятунку.
І ще з останньою надією,
Ти поринаєш в свої мрії.
15.12.2024 14.05
Одеса
Комментариев нет:
Отправить комментарий