Льодова

Коли вона кричит; "Антон, ходи сюда!"

Я думаю О Боже, хоч би не сталося біди.

І так хвилююсь за Антона,

Нащо йому ота мальована матрона. 

Хоча вона, вже майже не кричить,

Дверима гримне, 

Очима блимне,

Папір кине і мовчить.

А зараз, не варто їй кидатись,

Вона могла собой пишатись.

Народ не цінував її главою,

Назвав принцесой льодовою.